Синтезатори — історія, види, принцип роботи та поради щодо вибору
Синтезатор — це один з найвпливовіших музичних інструментів ХХ-ХХІ століть. Його внесок у розвиток сучасної музики важко переоцінити: електронна музика, поп, рок, саундтреки до фільмів і комп’ютерних ігор — у всіх цих жанрах синтезатор відіграв ключову роль. Від моменту своєї появи синтезатори еволюціонували від громіздких лабораторних установок до портативних цифрових пристроїв, здатних створювати безмежну палітру звуків. У цій статті розглянемо історію синтезаторів, їхні основні види, принципи роботи, застосування та рекомендації щодо вибору.
Історія синтезатора
Перші експерименти зі створення електронного звуку почалися ще на початку ХХ століття. Одним із перших інструментів, що імітував звучання інших інструментів за допомогою електроніки, був терменвокс (1920-ті роки).
Однак справжній прорив у розвитку синтезаторів стався в 1960-х роках із появою модульних аналогових синтезаторів, зокрема Moog. Роберт Муг став піонером у галузі комерційних синтезаторів, запропонувавши інструмент, який дозволяв музикантам змінювати характеристики звуку за допомогою фільтрів, генераторів і модуляторів.
У 1980-х роках з появою цифрових технологій виникли синтезатори нового типу, як-от Yamaha DX7, які працювали на основі FM-синтезу. Того ж десятиліття було введено стандарт MIDI, що зробив можливою взаємодію між різними музичними пристроями.
У XXI столітті синтезатори стали ще компактнішими, функціональнішими та доступнішими. Сьогодні існують як апаратні, так і програмні синтезатори (VST), що відкривають нові горизонти для музичного творення.
Що таке синтезатор?
Синтезатор — це електронний музичний інструмент, який генерує звук штучним шляхом, використовуючи різні методи синтезу (аналоговий, цифровий, FM, wavetable, granular та ін.). Звуки синтезатора не є записаними аудіо-семплами (як у семплерах), а створюються в реальному часі за допомогою генераторів сигналу.
Основні компоненти синтезатора:
- Осцилятори (VCO) генерують первинні хвилі (пилообразні, синусоїдальні, квадратні тощо).
- Фільтри (VCF) змінюють спектр звуку, видаляючи або підсилюючи певні частоти.
- Підсилювачі (VCA) контролюють гучність.
- Обвідні криві (ADSR) задають динаміку звуку (атака, спад, утримання, згасання).
- Модулятори (LFO) додають руху звуку (вібрато, тремоло тощо).
Види синтезаторів
1. Аналогові синтезатори
Створюють звук за допомогою аналогових електронних схем. Зазвичай мають теплий, “живий” звук. Відомі приклади: Moog Subsequent 37, Korg MS-20, Roland Juno-60.
Переваги:
- Висока якість звучання.
- Простота управління.
Недоліки:
- Менше пам’яті (або її відсутність).
- Менше можливостей зберігати патчі.
2. Цифрові синтезатори
Генерують звук через цифрову обробку сигналів. Можуть використовувати складні алгоритми синтезу: FM, wavetable, granular, physical modeling тощо.
Відомі моделі: Yamaha Montage, Roland Fantom, Korg Kronos.
Переваги:
- Велика палітра звуків.
- Можливість багатотембрової роботи.
Недоліки:
- Може звучати “стерильно” в порівнянні з аналоговими.
3. Гібридні синтезатори
Поєднують аналогові та цифрові компоненти. Наприклад, цифрові осцилятори та аналогові фільтри.
4. Модульні синтезатори
Конструюються вручну з окремих модулів. Вимагають глибоких знань, але дають найбільшу гнучкість.
5. Віртуальні синтезатори (VST)
Працюють у цифровому середовищі (DAW). Прикладами є Serum, Massive, Omnisphere, Sylenth1.
Типи синтезу
1. Субтрактивний
Найпоширеніший метод. Початково насичений сигнал «очищається» фільтрацією непотрібних частот.
2. FM-синтез
Звук утворюється за рахунок модуляції частоти одного сигналу іншим. Складний, але дуже виразний.
3. Wavetable-синтез
Використовує таблиці хвиль (вектори) для формування динамічного звуку. Добре підходить для електронної музики.
4. Granular-синтез
Звук розбивається на мікроскопічні «зерна», які потім перебудовуються для створення нових текстур.
5. Фізичне моделювання
Імітує звучання реальних інструментів шляхом математичного моделювання фізичних процесів.
Застосування синтезаторів
- Музичне продюсування: створення мелодій, басів, лід-партій, атмосферних педів.
- Саундтреки для кіно і відеоігор: синтезатори створюють емоційні або футуристичні звукові ландшафти.
- Концерти й лайв-виступи: деякі синтезатори спеціально адаптовані для сценічного використання.
- Навчання і творчість: синтезатор може бути першим інструментом для експериментів із музикою.
Як вибрати синтезатор?
- Мета використання: для домашнього хобі чи професійного студійного запису.
- Клавіатура: кількість клавіш, наявність aftertouch, чутливість до динаміки.
- Тип синтезу: якщо ви шукаєте класичний звук — підійде субтрактивний. Для експериментів — granular або wavetable.
- Поліфонія: кількість одночасних нот, які може відтворювати інструмент.
- Наявність секвенсера та арпеджіатора: корисні функції для створення патернів і ритмічних структур.
- Ціна: варіюється від бюджетних моделей (наприклад, Korg Volca або Arturia MicroFreak) до дорогих професійних робочих станцій.
Популярні моделі синтезаторів
- Korg Minilogue XD — аналогово-цифровий гібрид з потужними можливостями.
- Arturia MicroFreak — експериментальний цифровий синтезатор з сенсорною клавіатурою.
- Yamaha MODX — багатофункціональний цифровий синтезатор.
- Moog Grandmother — повністю аналоговий з ретро-дизайном.
- Roland JUNO-X — цифрове відтворення культових аналогових звуків.
Висновок
Синтезатор — це не просто музичний інструмент, а цілий всесвіт звуку, в якому кожен може знайти щось своє. Завдяки великій кількості різновидів, методів синтезу та можливостей налаштування, синтезатор став унікальним інструментом як для новачків, так і для професіоналів. Він надихає, відкриває нові творчі горизонти та дозволяє створювати музику, якої ще не було.
